Історія школи
Перші письмові свідчення про школу відносяться до 1884року. Селещина (на той час Федорівка) як невеликий населений пункт належала до Базилівщинського приходу Олександро-Невської церкви, при якій існували дві земські школи, одна із них у Селещині. За переписом у Селещині було 22 письменних, серед них двоє жінок. Історія не зберегла місце розташування школи та імена вчителів.
Селещина була одним із маєтків поміщиків Джунковських. І хоч кріпосне право було скасовано, але фактично землі належали їм. Останньою поміщицею в селі стала Олена Максимівна. Це була прогресивна жінка , яка розуміла, що йде нова епоха, і освіта буде потрібна. Вона і збудувала школу, яку відкрили в 1913 році. Вона стояла на пагорбі, високими світлими вікнами дивилась на південь.
Подругою Олени Максимівни була громадська діячка Констанція Максимівна Лісовська. На той час вона перебувала під наглядом поліції із забороною працювати і мешкати в губернських містах, тому на пропозицію пані Олени ,вчителювати в новій чотирикласній школі Констанція погодилась.
Підручники ,за якими велось навчання, в основному, були написані самою вчителькою. Та воно й не дивно, адже Лісовська співробітничала в неофіцій-ній частині «Полтавських губернських відомостей». З 1895 року працювала секретарем журналу «Хуторянин», у 1905-1906 роках-газети «Полтавщина». З 1907 року викладала математику в гімназії Н.О. Старицької, крім того, була секретарем губернських земських щорічників. У 1917 році М. Рудницький залучив Констанцію Костянтинівну до підготовки програм і підручників для народних шкіл у відділ Полтавського губернського земства.
У роки громадянської війни школа не працювала. Діти більш заможних селян ходили на квартиру до Лісовської і платили за навчання продуктами харчування. У 1920році вчителька померла від тифу у селі Селещина, де і похована.
Школа відновила свою роботу лише з 1924року.Під приміщення школи було переобладнано будинок Олени Максимівни. З 1927року школа стала семирічною.
У 1927році у школу був направлений Юхим Іванович Шаповал (1890р.н.). Він викладав російську та українську мови,літературу,музику і співи. Директором школи на той час був Володимир Іванович Остапенко – талановитий організатор культурної і просвітницької роботи в Селещині. Під час розкуркулення (1928-1932р.р.) частину дітей забирали в батьків,яких висилали до Сибіру,на Кавказ та Далекий Схід. Дітей селили в патронатах. Утримувалися патронати на кошти як сільських рад,так і на кошти тільки-но створених колгоспів. Під час голоду (1932-1933р.р.)до патронату збирали дітей померлих батьків. Під час масових репресій (1937-1939р.р.) там були і діти репресованих. Хто очолив патронат при його створенні – невідомо,а вже в 1935році завідувала установою вчителька німецької мови Варшавчин Сара Мусіївна, виховательками і нічними няньками були Колісник Т.С. та Хобта М. З 1929 року математику викладала Шпаківська Ольга Іванівна. Своєї сім’ї вона не мала,всю себе віддавала дітям. Відомо,що з 1930 по 1933роки директором школи був Гирич Максим Іванович. Його дружина Ганна була вчителькою початкових класів. У її класі навчався майбутній Герой Радянського Союзу Йосип Остапенко.
Випуск 1933 року
З початком окупації навчання в школі припинилось. Німці намагались навіть організувати навчання в школі. Директором було призначено Омельченка П.Ф. Але до школи діти не йшли. Протягом двох років школа не працювала, тому, із відходом фашистів, у школі навчалось багато переростків. Відступаючи, ворог підірвав школу, спалив усі приміщення. Заняття в школі розпочалися з вересня 1943року. Навчатись було ніде, а дітей було багато. Навчалися діти в пристосованих приміщеннях, які були розкидані по всьому селу. Навчання велося в дві зміни. Замість парт були грубо збиті столи і лавки. Писали на уривках газет олівцями, бо зошитів і ручок не було. Для другої зміни перші три уроки були письмові, з настанням темряви – словесні, бо світив лише каганець. З 1вересня 1954року школу очолила Григор’єва Поліна Михайлівна. В цьому ж році було побудовано нове приміщення школи з трьома класними кімнатами, учительською та кабінетом директора. У 1958році розпочали будівництво ще одного будинку на чотири класні кімнати, лабораторію і бібліотеку. Завершилось будівництво у 1961році. З 1969 року восьмирічну школу реорганізували в середню. У 1971році Григор’єву П.М. на посаді директора школи змінив Борисенко Георгій Тимофійович, маючи за плечима 15 років педагогічного стажу. Саме за його керівництва в 1976році було збудовано нинішнє приміщення школи.
Відкриття нового приміщення школи в 1976 році
У 1979-1982 роках школу очолював Турбаба Євген Олексійович. В 1982 році директором стала Ковалішина Наталія Костянтинівна, яка пропрацювала на цій посаді до 2001року. З 2001 по 2014 роки директором школи була Чирва Надія Іванівна. На даний час директором школи є Горобець Ліліана Олексіївна. Станом на 01.09.2018 року у школі налічується 18 класів, та навчається 341 учень. У школі працює 35 педагогічних працівників.
